Трохи про ельфів

      Ельфи — вигадані істоти з міфології германців, а пізніше герої цілого ряду фентезійних книжок. У германців ці істоти вважалися на вигляд негарними і в своїх вчинках підлими і підступними. Вони любили грабувати хати, красти дітей і просто капостити людям.

     У скандинавських міфах ельфи — це людиноподібні істоти з надприродними здібностями, що живуть недалеко від світу людей і люблять ночами водити хороводи навколо дерев.

До Толкієна

     Коли не народився ще не тільки сам Толкін, а навіть його пращури, в середньовічному фольклорі країн західної та центральної Європи вже посідали своє місце надзвичайні істоти – ельфи. Вони не були особливо добрими до людей, полюбляючи наводити на селян злі чари, могли приспати необережного мисливця на кількасот років або викрасти купця з торгового каравану, щоб знущатися над ним і катувати. А ще крали дітей у селян, а потім чомусь підкидали назад. Звичайно ж, люди їх не дуже то й любили, але, оскільки ельфи скрізь, селяни зазвичай називали їх не інакше як Прекрасний Народ. Або хоча б Чарівний Народ. Тому що ті, хто хоча б словом образив би ельфів, таємно зникли би. Тому що захиститись від ельфів було майже неможливо. В залежності від того, де жив селянин, він міг відбиватись холодним залізом, хрестом, молитвою або взагалі ніяк не міг захистити себе.

     Від того, де жили люди, залежали не тільки предмети, що давали захист, а і самі ельфи. Десь вони виглядали як маленькі істоти, які розміром не перевищують бджолу, а десь були справжніми напівлюдьми-напівцапами, фавнами. А десь вони були маленькими гномами, котрих можна спіймати і забрати скарби. Як би не називали селяни цих надзвичайних істот, їхня загальна назва залишалась короткою – ельфи.

Толкієнівський світ

     Коли Толкін додав ельфів у свої твори, він перегорнув догори дригом все уявлення про них. В першу чергу, всі толкінівські ельфи стали виглядати, як дуже і дуже красиві, а головне – завжди молоді люди. Ця молодість була результатом подарованого ним Толкіном вічного життя. Окрім цього вони були здатними мати дітей від людської раси, але не дуже-то поспішали цією можливістю користатись. Ще однією помітною відмінністю в зовнішності ельфів були їхні трохи загострені вуха. Сам Толкін постійно просив зображувати їх саме так, хоча ілюстратори книжок уперто малювали ельфійські вуха не тільки загостреними, а ще й невиправдано довгими.

     Ельфійське суспільство у Толкіна не було однорідним. Через події, про які розповідає його книжка «Сильмарілліон» ельфи поділились на два різновиди, перший з яких потім поділився ще на три народи. Їх би можна було розписати детальніше, але краще буде розповісти про сучасний стан речей. Сьогодні в літературі є штамп, згідно з яким ельфи поділяються на три народи. Нижче буде описано цей штамп а також те, які саме події призвели до появи вищих, лісових та темних ельфів у сучасному мистецтві.

• Вищі ельфи. У Толкіна вони першими прибули у спеціально підготовлену для них місцевими богами країну і в усьому слухалися тих богів. Навчилися різним ремеслам і взагалі отримали багато корисного за свою слухняність.

     Плинув час, нові письменники додавали своє бачення, і виші ельфи стали поступово перетворюватись на розвинену расу, яка досягла значних успіхів у сфері магії та науки. Зазвичай вони живуть десь разом, у своїй країні, куди не пускають інші раси. Їх може бути як дуже мало, і тоді від чергового Темного Лорда їх захищатимуть люди, так і доволі багато, але вони не покинуть своєї держави, залишивши своїх родичів на самоті із загрозою знищення.

• Лісові ельфи. Коли майбутні вищі ельфи Толкіна попливли через море у підготовлений для них континент, інші за різних причин затримались. Вони відмовились від переїзду і, коли їхні родичі навчалися безпосередньо у богів, самі майже не досягли прогресу. Після того, як місцевий Темний Лорд з’явився в їхній державі і наплодив собі Темні Легіони, вони поховались у лісі і почали партизанити.

     Згодом образ лісових ельфів був розкритий іншими письменниками трохи докладніше. Вони живуть у лісі, знають кожну його стежинку, можуть поставити собі на допомогу лісових духів. Лісові ельфи переважно користуються луками, роблять тисячі пасток, щоб ніяка ворожа армія не змогла знайти їхні будинки, а коли знайде, від ворогів вже залишаться хіба що ріжки та ніжки.

• Темні ельфи. Якщо у Толкіна було лише трохи темних ельфів, а точніше батько, син і кілька слуг, та і ті звались темними лише через небажання приєднуватись до інших, то розповсюджений образ темних ельфів взятий із всесвіту Dungeon&Dragons. Тамтешні темні ельфи мали фіолетовий колір шкіри, біле волосся і червоні очі. У них був матіархат, де кожна матріарх мало не випромінювала ненависть до усього світу, хоча і чоловіки там були не набагато кращими.